Історія Палацу студентів Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара

 

У нашому місті у центральному парку ім. Т.Г.Шевченка розташований Палац князя Потьомкіна – колишній будинок генерал-губернатора. Сьогодні – це одна з найунікальніших пам’яток архітектури кінця ХVIII століття, яка знаходиться під охороною держави.

Палац, який належав наміснику краю князю Григорію Потьомкіну, був збудований за проектом видатного російського архітектора Івана Єгоровича Старова, який склав перший генеральний план міста на Дніпрі. Катериною II був призначений будівничий Палацу, найкращий архітектор свого часу М.Ф.Козаков. Роботи тривали три роки (1787-1790 рр.).

Так, у 1790 р. на правому березі Дніпра навпроти Монастирського острову виріс прекрасний Палац. З Петербурга, за вказівкою Григорія Потьомкіна, прибуває відомий садовий майстер В. Гольд і навколо Палацу висаджує розкішний сад та закладає рідкісну тоді оранжерею.

Розробляючи проект, І.Старов ввів цей Палац до загальної композиції з площею, де вже зводилися стіни Преображенського собору. Все це в комплексі мало вималювати зовнішність молодого міста Катеринослава. Головна площа за віссю собору з’єднувалася з площею Палацу, де він був домінуючим об’єктом.

Палац є незвичайною будовою як за розмірами (близько 121 м по лінії головного фасаду), так і обрисами. Так, однією з символік М.Лошкарьов (доцент, к.т.н.) вважає образ орла, який летить, про що свідчить план будівлі, а напрям – курс на Херсон, заснований на рік пізніше Катеринослава. І злітає „православний орел” з Монастирського острова, де в ті часи був православний монастир. Саме з цього монастиря почався православний Катеринослав і православний Херсон. Для нас – це краса задуму великих предків, а тоді, у 1787 році, це була буденність, бо Палац спроектовано в системі з 10 різних сажнів російських будівничих XVII – XVIII ст., що дозволяло будувати гармонійно пропорційні палаци та храми, такі ж пропорції є в „храмі нашої душі” – людському тілі та у всій живій природі.

Можливо, що в ювілейному для Катерини ІІ 1792 році (коронована в 1762 р.), імператриця мала б увійти до Палацу, піднімаючись царськими сходами. Смерть фаворита Катерини ІІ, Потьомкіна, завадила втіленню його задумів – Катерина ніколи не була в місті та Палаці своєї слави. Інтер’єри Палацу – це суцільна гармонія, прекрасне тут на кожному кроці. Вже входячи в розкішний вестибуль, ви знайдете таке, чого нема в жодному з венеціанських стилів. Дванадцять чудових колон підтримують сходовий майданчик 2-го поверху, утворюючи незвичайний „живий квадрат”, який мистецтвознавці простежують і в співвідношеннях частин Парфенона, видатної архітектурної пам’ятки давніх греків.

Центральна частина Палацу, яка містила в собі чималу кількість парадних приміщень, була з’єднана лоджіями-галереями з невеличкими флігелями, але грандіозною навіть тоді була двоосвітлена зала для балів.

Після смерті князя Потьомкіна та імператриці Катерини ІІ, за правління Павла І, Палац був майже повністю зруйнований. У 30 р. ХІХ ст. постало питання про його реконструкцію, оскільки стан будівлі був жахливим: даху не було, колони стояли напівзруйновані, від внутрішнього пофарбування приміщень не залишилось нічого. Оскільки у Катеринославській казні не було достатньо коштів на утримання розкішного Палацу, він був скромно перебудований. За фінансуванням мецената-промисловця О.М. Поля у ньому було розміщено губернський музей. Пізніше в Палаці влаштовувалися дворянські збори. Якийсь час він функціонував як заїжджий двір для духовних осіб – гостей Преображенського собору.

У 1918 р. Потьомкінський палац став першим навчальним корпусом новоствореного Катеринославського університету, на відкритті якого виступала актриса німого кіно Віра Холодна.

У 30-х роках ХХ ст. Палац було перетворено на будинок відпочинку.

Жахлива, кривава війна не обминула і цієї пам’ятки історії: Палац був майже повністю зруйнований.

У 1952 році, за проектом архітекторів А.Б.Баранського, С.П.Глушкова, інженера А.А.Мучника та зусиллями молоді, об’єднаної в спеціальні будівельні загони, піднявся з руїн народжений вдруге Палац.

Він став першим у державі міжвузівським Палацом культури студентів.

У центральній частині будівлі розташована актова зала для проведення культурно-масових заходів для молоді на 500 місць. Суміжно з нею на рівні першого поверху – центральний вестибюль, фойє, клубні приміщення. На цокольному поверсі був розташований кінотеатр на 250 місць.

У 1961 році Палацу культури студентів було присвоєно ім’я першого космонавта Землі – Ю.Гагаріна. Творче життя в Палаці вирувало: танцювальні, вокальні, театральні, музичні та інші художні колективи заохочували та залучали до культури десятки тисяч студентів міста.

У 1985 році Палац було зачинено на реконструкцію, яка тривала сім років (головний архітектор І.К.Трикоз), але жоден колектив не припинив своєї роботи. Архітектурно-ліпний декор фасадів і приміщень вимагав повного відновлення первинного вигляду. Окрім того, в умовах осідання ґрунту виникла небезпека руйнування будівлі.

У 1990 році у зв’язку з економічними труднощами обласна рада профспілок звернулася до вузів міста з проханням допомогти завершити реставрацію Палацу. Відгукнувся Дніпропетровський державний університет, який спільними зусиллями ректорату та профкому за підтримки обласної державної адміністрації завершив реконструкцію. У результаті обласна рада профспілок передала Палац студентів на баланс університету.

Перебудовуванню Палацу допомагали ще 16 міст колишнього Союзу. Люстри були зроблені за ескізами ХІХ ст. на Ленінградському кришталевому заводі. Бригада з Івано-Франківська клала паркет, а майстри з Москви та Львову – мармур.

На основі постанови Уряду України, з урахуванням важливості будівлі в архітектурному ансамблі міста Палац культури студентів було внесено до списку пам’яток архітектури України, що знаходяться під охороною держави, та присвоєно порядковий номер 1061.

У 1993 році оновлений Потьомкінський палац – Палац студентів – знову широко відчинив свої двері молоді. У 1998 році Палац радо приймав і свою гордість – випускника фізико-технічного інституту – ІІ Президента України – Леоніда Кучму, який привітав Дніпропетровський державний університет з 80-річчям, а у 2000р. – з набуттям статусу національного. У 2001 році Леонід Данилович привітав рідний фізико-технічний факультет з 50-річчям і відвідав Палац своєї студентської юності, творчу діяльність якого він підтримує.

За півстоліття свого існування Палац студентів перетворився на справжній центр культури, духовності, організації змістовного дозвілля студентської молоді. Особливо активізувалася його багатогранна діяльність після реконструкції та передання в структуру Дніпропетровського національного університету.

У 1997 році у Палаці студентів відкрито галерею „Гетьмани України”, а з 2005 – працює Музей Дніпропетровського національного університету. Палац студентів – це історична спадщина, яка об’єднує викладачів та студентів різних поколінь.

У 2010 році студентками факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства кафедри образотворчого мистецтва і дизайну виконано розпис стелі Палацу студентів Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара. Обрана тема - "Пори року".

У 2011 році у музеї музичних інструментів Палацу студентів Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара виставлена на загальний огляд Флейта Пана (датована ІІІ тис. до н.е.). Даний експонат подарований Палацу Ковальовою І.Ф., професором історичного факультету Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.

У 2014 році розпочато проведення театралізованих екскурсій по всіх залах першої кам'яної будівлі міста - Палацу студентів.

У 2015 році Палац студентів долучився до всесвітньої акції "Ніч музеїв".

У 2015 році у одній з камер підвалин Палацу було відкрито експозицію знахідок археологічної експедиції ДНУ ім. Олеся Гончара під керівництвом професора І. Ковальової.

У 2016 році в одній з камер підвалин Палацу, було відкрито експозицію знахідок археологічної експедиції університету. У 2017 році колекцію музею музичних інструментів поповнено новими експонатами - індійською поперечною флейтою Бансурі та давньослов’янським язичковим народним інструментом Варган. У 2017 році продовжено розпис стели Палацу. Роботу виконали студентки факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства кафедри образотворчого мистецтва і дизайну.

Designed by Сайт города Читы