Директори Палацу студентів різних років

Феденко Юрій Іванович (1952 - 1954 роки)

У 1952 році зусиллями студентської молоді всіх вузів міста зруйновану пам’ятку архітектури XIII століття – палац князя Григорія Потьомкіна- було відбудовано. Відтепер це був перший у державі Палац культури студентів, який знаходився під опікою обласного комітету вищої школи. Першим головою правління Палацу (саме таку назву мала тоді посада директора) став Юрій Павлович Феденко, який дав початок, організував і локалізував у Палаці студентів творче життя молоді повоєнного Дніпропетровська.

Юрій Павлович гарно розпланував усю роботу в Палаці, яка дійсно стала студентським осередком. 5 жовтня 1952 року чимало студентів прийшли до нових колективів нового Палацу культури, який тепер належав саме їм.

Ось вони – перші 9 колективів Палацу культури студентів: студентський симфонічний оркестр, гурток живопису та скульптури, гурток кольорової фотографії, рукоділля, вокальний, музичний, драматичний, хореографічний і гурток художнього слова.

Котилєв В’ячеслав Васильович (1954 - 1955 роки)

Молоді сили ставали на чолі більшості установ культури того часу на Україні. Молодий директор молодого Палацу – В’ячеслав Васильович намагався розвинути студентську самодіяльність до рівня професійної.

Саме за активної роботи правління Палацу студентів новостворена балетна студія, керівник – Краснікова А.А., стала одним з ведучих колективів художньої самодіяльності Дніпропетровщини. Артисти балету та й інших колективів завжди відчували підтримку правління Палацу, адже їх можна було побачити під час кожного концерту чи свята.

Павловський Павло Іванович (1955 - 1956 роки)

За невеликий термін директорства Павло Іванович не лише продовжив організацію художньої самодіяльності в стінах Палацу, але приділив багато уваги естетичному, науковому та професійному вихованню студентської молоді. Найважливішим досягненням його стало започаткування традиції лекторіїв, тобто влаштування тематичних лекцій на різноманітні теми для студентів м. Дніпропетровська.

Возвишаєв (1956 - 1957 роки)

На жаль, вся інформація про цю людину не збереглася, але діяльність і досягнення одного з перших директорів Палацу культури студентів залишилися в пам'яті нащадків. Адже саме під його керівництвом почали працювати такі важливі в історії Палацу колективи, як ансамбль народного танцю, керівник – Асенькін В., хор Палацу студентів, керівник – Терещенко Л., Великий студентський театр, керівник – Ковалевський Л. Ці колективи стали гордістю Палацу та м. Дніпропетровська на довгий час .

У 1956 році в Палаці студентів була створена студія образотворчого мистецтва, яка працює і по сьогоднішній день.

Литвиненко Марк Григорович (1957 - 1960 роки)

З Палацом Марк Григорович Литвиненко пов’язаний ще зі студентських років. У 1954 році він – голова студентської ради міста, редактор студентської газети, брав активну участь в організації святкових вечорів і концертів для студентської молоді в Палаці.

Цей досвід мав велике значення для Марка Григоровича як для нового директора Палацу культури студентів, творчий колектив якого на 1957 рік в основному був молодіжним і досяг високого рівня художньої самодіяльності та розповсюдження її серед студентів.

Палац студентів давав понад 40 концертів по Дніпропетровській області на місяць.

За цей час у стінах Палацу розвивали свою творчість такі в майбутньому видатні люди, тоді – молоді студенти – народний артист України В. Петренко, співак Театру оперети, м. Москва, Є. Кациров, народний артист СРСР Л. Сметанніков, народний артист СРСР Й. Кобзон, народний артист України В. Кібкало, відома артистка Театру оперети З. Іванова.

За цей час було створено чимало нових колективів, так званих „малих концертних форм”.

Завідуючий масовим сектором О.Веселий, художній керівник В.Єсельський, директор Палацу М.Литвиненко – ось люди, з яких у 1960 році почалася „Студентська весна” вузів Дніпропетровська, традиції якої переходять з покоління в покоління Палацу студентів. Метою фестивалю було поширення самодіяльності серед студентства, залучення молоді до участі в художніх колективах Палацу, чого з успіхом досягає цей фестиваль і сьогодні.

Сафонов Віталій Миколайович (1960 - 1962 роки)

"Головним і найулюбленішим предметом в інституті (а навчався він у Дніпропетровському гірничому інституті з 1951 року) стала самодіяльність; це у мене від батьків, які всю свою молодість віддали "Синій блузі" (так у 20 – 30-тих роках називалися самодіяльні бригади). Ось і ми... студенти! Співали, шуткували, сміялися, навіть не підозрюючи, що закладаємо основи того унікального явища, яке пізніше буде називатися КВН,” – так писав Віталій Миколайович у своєму листі до сьогоднішнього покоління Палацу студентів.

„Гуртом усім працювали на відбудові Палацу в 1951 – 1952 . Будували для себе, для усього дніпропетровського студентства. Фестивалі, конкурси – інститутські, міські, республіканські, всесоюзні – вимагали ще одного творчого життя.” І воно настало... З 1960 року Сафонов Віталій Миколайович – директор Палацу культури студентів. Молодий директор із творчим колективом брав участь у Декаді українського мистецтва та літератури в Москві, де були нагороджені орденами „Знак Почета”.

У 1961 році Палацу культури студентів було присвоєно ім’я першого космонавта Землі – Юрія Гагаріна.

Мистецький хист директора позначався на роботі всього творчого колективу. З 1962 року Палац культури студентів ім. Ю. Гагаріна став першим і найголовнішим осередком культури Дніпропетровської обласної ради профспілок.

У 1962 році за ініціативою директора в Палаці культури студентів почав працювати ансамбль бандуристів „Чарівниці” на чолі з Лідією Вориною, який було створено ще в 1957 році при Дніпропетровському державному університеті.

З 1962 року директор Палацу студентів Віталій Миколайович Сафонов – артист Українського гастрольно – концертного об’єднання в м. Києві, в 1976 році йому присвоєно почесне звання заслуженого артиста України.

Наcекан Іван Єлисейович (1962 - 1970 роки)

Всесоюзний КВНівський рух студентської молоді, розпочатий у 1963 році, захопив і студентство Дніпропетровська, осередком якого був Палац культури студентів ім. Ю. Гагаріна. Тут було створено благодатні умови для розвитку „первинного” мистецтва КВН, закладені ще попередніми поколіннями Палацу.

Оскільки Палац студентів мав ім’я Юрія Гагаріна, то він став місцем постійних зустрічей студентства з авіаторами та космонавтами (Є. Волкова, Береговий та ін.). Іван Єлисейович Насекан був одним з ініціаторів і організаторів таких заходів.

У 1963 році організував великі гастролі ансамблю народного танцю під керівництвом В.Асенькіна в Москві.

Іван Єлисейович завжди говорив про те, що одним з найголовніших обов’язків у культурно – масовій роботі Палацу є знання про його відвідувачів. З цією метою у 1966 році був створений т. зв. інститут громадської думки (сьогодні ми б назвали це соціологічним центром). Було розроблено анкети для студентської молоді, які розійшлися по вузах міста. Це анкетування стало важливим для планування роботи в Палаці.

"Юнаки та дівчата прагнуть якомога більше ввібрати у себе прекрасного, благородного, того, що створювало людство протягом тисячоліть. І ми повинні допомагати їм у цьому!" – ось ідея Палацу студентів, яку висловив директор свого часу.

Як показало анкетування, студенти більше захоплювалися музикою і танцями. Тому продовжувався процес створення нових танцювальних і вокальних колективів. Так, у 1967 році організовано танцювальний ансамбль „Ритм”, який і по нині працює в Палаці.

Діяльність Палацу культури студентів не залишали поза увагою й засоби масової інформації: радіо, телебачення та преса. В регіональних газетах („Зоря”, „Прапор юності”, „Дніпровська правда”), всеукраїнських газетах і журналах 60 –х („Молодь України”, „Клуб”, „Клуб и художественная самодеятельность” та ін.) можна знайти багато розвідок про діяльність і колективів, досвід роботи директора Палацу І. Є. Насекана, а також його власні замітки про досягнення творчого колективу.

„...зараз Палац – це захоплюючі вечори КВН, студентський народний театр балету, клуб туристів, студія образотворчого мистецтва та кіно, університет мистецтв, вечори, усні журнали, маршрути дружби. А головне, в усьому є свої творчі знахідки, які зробили Палац центром духовного життя молоді Дніпропетровська,” – згадується в пресі тих років.

Гришкін Олег Костянтинович (1970 - 1972 роки)

Олег Костянтинович – людина, молодість якої пов’язана з Палацом. Він часто згадував, що тоді потрапити на свята й культурно – масові заходи Палацу було просто неможливо, тому йому, тоді ще студенту, нічого не залишалося, як користуватися дахом і димоходом. Коли ж став директором, намагався, щоб усі бажаючі потрапляли до Палацу.

Творча робота в Палаці культури студентів ім. Ю. Гагаріна ніколи не зупинялася: старі традиції продовжувались, нові – започатковувались.

В ногу з часом працює альманах мистецтв "У світі прекрасного", започаткований новим директором. Тут виступають викладачі естетики, журналісти, модельєри, організовуються виставки панно, картин студентів-художників.

У 1970 році Олег Костянтинович запросив розвивати свою творчість у Палаці фольклорний ансамбль „Дніпряни”, який став одним з найкращих художніх колективів України та працює і по сьогоднішній день.

У 1971 році було організовано I фестиваль комсомольської пісні на Дніпропетровщині. Головою журі запросили видатного композитора Марка Фраткіна. Це була історична подія для студентства не тільки міста, але й України.

Центром естетичного гарту і творчою лабораторією стали 18 колективів художньої самодіяльності, які охоплювали 980 чоловік. З нових - це були студія читця "Поезія", театр музичної комедії, школа масовиків – витівників.

У 1972 році в Палаці створено новий театр – театр мініатюр (пізніше одержав назву „Маски”), до складу якого входили студенти багатьох вузів м. Дніпропетровська. Відновлено традиції студентського хорового мистецтва – організовано ще один колектив-довгожитель – камерний молодіжний хор „Юність”.

1972 рік став роком гастролей творчого колективу Палацу на чолі з художнім керівником В. К. Єсельським. Географія досить широка – від Москви до Ташкенту, Калмикії та Сахаліну.

Тривалий час Олег Костянтинович працював у Театрі російської драми ім. М. Горького та Дніпропетровському театрі опери та балету.

Бурхан Анатолій Павлович (1972 - 1982 роки)

Анатолій Павлович, як і всі його попередники, всебічно підтримував студентство в розвитку самодіяльності не лише тоді, коли став директором Палацу. В 1970 році він – старший інструктор обласної ради профспілок, один з керівників ради правління Палацу культури студентів ім. Ю. Гагаріна. Завжди наголошував на тому, що Палац завжди залишиться молодим, насамперед творчими пошуками форм і методів культурно – освітньої роботи.

Тому з 1972 року розпочинає свою активну діяльність у Палаці студентський Будинок політичної інформації, так званий дискусійний клуб, де організовувалися лекції та бесіди з усіх галузей науки й мистецтва. За запрошення почесних лекторів, діячів культури та науки, звичайно, відповідав директор. За 4 роки тут побували видатні науковці М. Прохоров, М. Амосов, актор і тоді директор московського театру "Современник" О. Табаков, видатні актори В. Тихонов, М. Пуговкін, В. Шалевич, А. Стриженова та ін.

Тісні творчі зв’язки встановились між Палацом культури студентів і вузами міста, де безперервно продовжувався процес створення нових гуртків художньої самодіяльності, деякі з них незабаром ставали колективами Палацу. Відомий на сьогодні ансамбль „Ранок” Медичної академії під керівництвом О.Маковецького було організовано в 1974 році в Палаці студентів.

У 1974 році в Палаці студентів організовано міжвузівський клуб інтернаціональної дружби "Глобус", який зіграв важливу роль у обміні культурним досвідом, традиціями та надбаннями різних народів.

Великий Сергій Ілліч (1982 - 1986 роки)

Прізвище говорить саме за себе. Який Великий, така його й робота як директора. Сергій Ілліч прагнув якомога кращим зробити і сам Палац, його зовнішній вигляд, і художню діяльність усіх колективів.

У 1982 році до Палацу культури студентів були повернені нащадки одного з найстаріших колективів Палацу – народного театру балету. Це був новий танцювальний ансамбль – театр танцю „Рассвет”.

У 1985 році Палац було зачинено на реконструкцію, але жоден колектив не припинив своєї роботи. Творче життя продовжувалось, за підтримки директора створювалися нові колективи. Так, у 1986 році при Палаці студентів починає працювати циркова студія „Радуга”, в якій окрім дітей цирковим мистецтвом займаються і студенти.

Кіорчева Галина Василівна (1987 - 1995 роки)

Перша і єдина в історії Палацу студентів жінка – директор, Галина Василівна стала справжньою хазяйкою в Потьомкінському палаці. Але ще до цього з успіхом закінчила Державну консерваторію м. Астрахані за спеціальністю „хоровий диригент” (1976 рік). Навіть коли стала директором, вчитися не переставала, адже вона – директор Палацу студентів, то й сама – вічна студентка. У 1990 – 1991 роках здобуває кваліфікацію менеджера в Учбово – дослідному центрі, закінчує спецкурс „Ділова жінка в менеджменті” в Інноваційному центрі м.Ленінграда. Протягом 1990 – 1993 років навчається у Вищій профспілковій школі культури м. Санкт – Петербурга за спеціальністю „Економіка і управління в соціально – культурній сфері”. Така вона, жінка – директор Палацу культури студентів.

Чи не найголовнішим досягненням Галини Василівни є завершення в 1993 році реставрації та реконструкції пам’ятки історії та архітектури XVIII століття – „Палацу князя Потьомкіна” – Палацу культури студентів ім.Ю.Гагаріна. Завдяки наполегливій праці директора над організацією, керуванням і контролем за реконструкцією Палацу, яка тривала 6 років, сьогодні ми маємо цю чудову будівлю. По закінченню реставрації в 1993 році Галині Василівні Кіорчевій присвоєно почесне звання „Заслужений працівник культури України”.

Протягом тривалого ремонту важливо було зберігати творчий дух і потенціал Палацу, продовжувати організовувати та підтримувати основні мистецькі напрямки діяльності й усі художні колективи, що цілком вдалося директору Палацу.

Стукало Вадим Вікторович (з 1995 року)

Випускник Дніпропетровського державного університету, Вадим Вікторович Стукало пов'язаний з культурно – освітньою діяльністю ще зі студентських років. Шлях до директора Палацу проходив саме через активну участь у культурному та громадському житті не лише своєї Alma – mater, а й міста. Ще студентом він став заступником секретаря комітету комсомолу університету, потім був заступником голови профспілкового комітету, членом обкому профспілки працівників освіти та науки. У 1995 році став директором Палацу культури студентів.

Перехідний і дуже важливий період в історії України впливав і на розвиток молодіжної культури. Тому Вадим Вікторович відразу ж визначився з головною ідеєю своєї діяльності – організувати студентів вузів міста, залучити їх до культурно – масової роботи в Палаці. Особлива увага такій роботі стала приділятися студентам університету. На відродження самодіяльності в вузах Дніпропетровська дуже позитивно вплинуло відновлення традицій фестивалю "Студентська весна". Перший (після відновлення) фестиваль було проведено саме за ініціативи працівників Палацу, колективи якого і стали творчою основою концерту. Фестиваль виконав свою мету – підняв студентську самодіяльність, і на сьогодні – це один з найважливіших міжвузівських конкурсів Дніпропетровська.

Вадим Вікторович як досвідчений педагог зумів організувати творчу роботу в Палаці таким чином, що збережені не лише надбання в студентській культурі попередніх років, але й створені нові традиції.

За ці роки були започатковані фестивалі всеукраїнського значення: фестиваль самодіяльної авторської пісні "Вагант", фестиваль "Дзвени, бандуро!", "Театральна сесія" тощо. Створено нові колективи: клуб "Альма – матер", камерний ансамбль, вокальна студія "Юний спів" та інші.

В Палаці плідно працює картинна галерея "Проспект мистецтв", галерея гетьманів України, виставка декоративно-прикладного мистецтва "Ермітаж".

За професійні знання, досвід та компетентність у роботі В. В. Стукало в 1999 році нагороджений медаллю "За заслуги перед містом".

У 2000 році Вадиму Вікторовичу було присвоєно звання заслуженого працівника культури України.

За ініціативою директора у 2010 році студентками факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства кафедри образотворчого мистецтва і дизайну виконано розпис стелі Палацу студентів Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара. У 2017 році було продовжено роботу по розпису Палацу.

Designed by Сайт города Читы